Історія села Новоюлівки

Про школу:
Адміністрація школи    Візитка школи    Контакти    Історія села   Історія школи

На території Новоюлівської сільської ради розташовані села: Новопетрівка, Новоюліка, Степове, Трудолюбівка, Авдотівка. Центр сільської ради – село Новоюлівка

Село Новоюлівка Софіївського району Дніпропетровської області знаходиться по праву сторону річки Дніпро в південно – східній частині України за 120 кілометрів на південь від обласного центру – міста Дніпропетровськ та за 12 кілометрів на південь від районного центру – селища Софіївка. Заселення села почалося після реформи 1861 року. Поблизу села Новоюлівка розташоване село Олександрівка, що по вуличному називається Маєвське, на ім’я Олександра Маєвського. Як згадують старожили, у нього був син Петро, який одружився з дочкою поміщика Бистрова, що мав землю і маєток в селі Бистрівці, бувшого Лихівського району Дніпропетровської області. В придане дочці Юлії було дано селян – бистрян, що і населили Новоюлівку. Селяни жили бідно, вони мали невеличкі наділи землі і обробляли їх вручну. Наділи землі були нерівномірні, тому що давали їх тільки чоловікам. Із зібраного врожаю половину селянин віддавав поміщикові.

 У пана Маєвського служив повар Постоян родом з Князь-Іванівки. Пани Маєвські не мали своїх дітей. У дружини повара Постояна народився син, якому пан подарував 500 десятин землі, як своєму хрещеному синові. Так село Новоюлівка перейшло згодом до Постояна Дмитра Степановича, який в цей час навчався в Петербурзькому університеті разом з братом Володимира Ілліча Ульянова – Олександром Ульяновим. В 1887 році студенти університету зробили замах на царя Олександра Третього. В ньому приймав участь і Постоян Дмитро Степанович. Як відомо, Олександр Ульянов був страчений, а Постояна врятував пан Маєвський та його багаті родичі. Постояну вдалося переїхати до Катеринослава, нині Дніпропетровська. Пан Маєвський підкупив лікарів і вони дали Постояну лікарське посвідчення, визнавши його розумово відсталим. Але суд все-таки відбувся і молодому Постояну не дозволяли виїжджати із села, одружуватись. Постоян оселився на своїх землях, що простяглися від Князь-Іванівки до Новоюлівки. Незабаром пан Маєвський виїхав до міста і частину землі продав Постояну.

 Згодом, коли батько Постояна постарів, Новоюлівкою став керувати чоловік його сестри Коваленко. Про сина Постояна селяни відзивалися тепло. Він був близький з простим народом і часто допомагав селянам писати скарги, які іноді допомагали їм. Жив він недовго, хворів туберкульозом.

 У 1913 році в селі Новоюлівка Мар’янівської волості Верхньодніпровського повіту було 52 двори з населенням 171 чоловік та 177жінок, колишніх поміщицьких селян.(Державний Дніпропетровський архів – «Вся Екатеринославская губерния» 1914 р. Стр.176.) Селянам до Великої Жовтневої соціалістичної революції жилося тяжко. Багатії обкладали їх податками. Хати селян були убогими:низенькі, покриті соломою, з маленькими віконцями. На території села Новоюлівки прісної води не було, її приносили селяни на своїх плечах за багато кілометрів. 90% селян були неписьменними. Початкова школа знаходилася за чотири кілометри від села, в селі Лагнове(тепер по вуличному Кочержинівка в селі Авдотівка). За навчання потрібно було платити, чого не міг зробити бідний селянин. В селі ніяких медичних закладів не було, медичне обслуговування селян проводилося Софіївською лікарнею.

 У 1917 році, коли прокотилася хвиля революції, селяни вибирали своїх уповноважених, які ділили між ними поміщицьку землю та майно, але це було недовподоби багатим селянам.

 У селі Новоюлівка Радянська влада остаточно встановилась в 1918 році. Поповнилися ряди комуністів. Першими комуністами на селі були: Кадченко Р. Т., Чумак В.П., Ненька В,П., Яловий С.М., Яловий П.К., Ялова Д.А. (із слів комуніста Ялового С.М. Справа архіву №3 Новоюлівської сільської ради). У 1928 році створено комсомольський осередок, до якого ввійшли: Кадченко Іван Гнатович, Лямець Федір Дмитрович, Поденежний Іван Володимирович, Поденежний Іван Трохимович, Васильченко Олександр Якович, Шандра Іван Васильович. Першим секретарем комсомольського осередку був Васильченко Олександр Якович.

 У 1923 році відкрито початкову школу, яка охопила навчанням жителів села. Школа була розміщена в сільській хаті. У 1926 році побудовано нову школу народною забудовою з розібраних поміщицьких будинків. Першим учителем в початковій школі працював Трикозенко Пилип Федорович. В цьому році навчанням було охоплено 35 учнів. В цей час неписьменність становила 25% всього населення. Пізніше поліпшилося медичне обслуговування. В селі відкрився медичний пункт, побудовано клуб, в якому виступали комсомольці – активісти.

 У1929 році в Новоюлівці організувався колгосп імені Фрунзе. Головою цього колгоспу був обраний Лубкін Онисій Митрофанович, а головою сільської ради – Онуфрієнко. Партійну організацію очолював Ненька Василь Петрович.Комуністи і комсомольці брали активну участь в організації перших колгоспів. Жителі села Новоюлівки організовано вступили в колгосп.Колективний обробіток землі дав можливість покращити життя селян. Змінився моральний і культурний рівень трудівників села.

 Колгосп імені Фрунзе в 1932 році був перейменований на колгосп імені Ворошилова. В колгоспі налічувалося 800 гектар землі. Технікою колгосп з 1929 по 1933 рік обслуговувала Ларінська МТС. В колгоспі налічувалося 38 фуражних корів.

 За роки перших двох п’ятирічок було побудовано 4 тваринницьких ферми. Колгоспне господарство швидко розвивалося. У 1935 році колгосп придбав 2 автомашини. Поновився сільськогосподарський інвентар. З приміненням нової техніки, значно зріс валовий збір зерна і прибутки колгоспу. Колгосп став заможним. Передовиками в сільському господарстві були : Ялова марія Лаврентіївна, Ялова Марія Володимирівна, Васильченко Арсен Платонович, Ненька Василь Остапович, Чикчирний Варфоломій (дані статистичного звіту колгоспу імені Ворошилова за 1938 рік).

 До війни село не було електрифіковане, налічувалось декілька радіоприймачів. Село мало культурний вигляд, колгоспники жили заможно. За 1933 – 1941 роки було збудовано 20 будинків. На території колгоспу розміщувався сільський магазин, який обслуговував населення села. Сільський клуб розміщувався в хаті, де й демонстрували кінофільми, а також виступали з художньою самодіяльністю. Школою до 1 – 4 класів охоплювалося все населення, а семирічну освіту отримували в Авдотівській семирічній школі, яка розміщалась за 4 кілометри в селі Авдотівка. Більшість населення Новоюлівки одержували газети та журнали. В довоєнний час в селі була хата – читальня.

Про школу:
Адміністрація школи    Візитка школи    Контакти    Історія села   Історія школи

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title="" rel=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>